Встигнути за щоденними освітніми технологіями, методиками, світовими дослідженнями, відкриттями, рекомендаціями, проголосованими законопроєктами і законами, що набирають чинності та стосуються дошкілля, статтями і висновками безлічі науковців дошкільної освіти, досвідом передових практиків, англомовними термінами, які вводяться в освітянський “побут”, витісняючи зрозуміли українські терміни, опануванням нових корисних компʼютерних інструментів та інше – для вихователів стало практично неможливо на тлі постійної інтенсивної інформаційної гіпернасиченості.
Це зумовило виникнення нового психолого-професійного розладу вихователів – педагогічної дисонансії.
Психологічна дисонансія – конфлікт між швидкими змінами, нововведеннями в освітянський простір та здатністю все охопити.
Вона викликає гіпердинамічну втому та адаптивну фрустрацію.
Гіпердинамічна втома – виснаження через постійну потребу пристосовуватися до інформаційних, інноваційних і т.д. змін, нововведень у своїй професії.
Адаптивна фрустрація – відчуття безсилля перед необхідністю постійно адаптуватися до змін, нового, що (через велику інтенсивність) неможливо повноцінно осягнути.
Психологічна дисонансія у моїх клієнтів найбільш гостро проявляється у вихователів, які у минулому були найбільш успішними лідерами у своїй ніші та серед колег. Вона спричинює втрату віри у свій професіоналізм, апатію, розчарування системою дошкільної освіти, внутрішніх думок змінити професію.
Олена Білик